Індія. Інструкції з виживання.

Двотижнева мандрівка північно-західною Індією дикуном.



Індією мандрували:
1. Nicks_UA
2. Олексій Славутський
3. Сергій Храпко

Маршрут:
14.03.2009 – виліт з Києва, ночівля в терміналі в Шарджі (Sharjah)
15.03.2009 – приліт в Делі (Delhi)
16.03.2009 – Делі
17.03.2009 – Агра (Agra)
18.03.2009 – Фатехпур Сікрі (Fatehpur Sikri), Гваліор (Gwalior)
19.03.2009 – Махоба (Mahoba), Кхаджурахо (Khajuraho)
20.03.2009 – Орчха (Orchha), Джансі (Jhansi)
21.03.2009 – Аурангабад (Aurangabad), Еллора (Ellora)
22.03.2009 – Мумбаї (Mumbai)
23-25.03.2009 – Гоа (Goa), пляж Агонда (Agonda beach), переліт в Джайпур (Jaipur)
26.03.2009 – Джайпур
27.03.2009 – Делі, виліт в Шарджу, ночівля в терміналі
28.03.2009 – повернення до дому

Безпека та можливі небезпеки

Індія – країна з низьким рівнем насильницької злочинності і з цього приводу можна не хвилюватись. Навіть в досить страхітливих на вигляд місцях, навіть вночі, можна почуватися досить безпечно.

Від нещодавно певну небезпеку становить конфлікт Індії з колишньою своєю територією Пакистаном, що тепер є повністю мусульманською, щодо певних територій, на які претендує Пакистан. Не так давно мусульманами з цього приводу були влаштувані певні теракти в Бомбеї. Звісно, що певний ризик потрапити у місце теракту існує завжди, але мінімізувати його можна. Потрібно пам’ятати, що теракти в подібних до Індії країнах влаштовуються в місцях максимального скопичення іноземців, адже вони мають привернути увагу міжнародного суспільства. У зв’язку з цим не рекомендується зупинятися в найдорожчих готелях, їздити в туристичних автобусах і таке інше. В місцях розташування історичних пам’яток, якими цікавляться іноземці індійці вже ввели найжорсткіші заходи з безпеки. Для того, щоб побачити історичну пам’ятку потрібно проходити через металошукач та речі пропускати через рентген. До визначних місць, які відвідуються найбільше, з такими речами, як запальничка, цигарки, штатив, GPS та деякі інші вхід взагалі заборонений і їх потрібно буде здати до камери схову.

Дехто перед мандрівкою до Індії робить певні щеплення, але це не правило і тут ви можете вирішувати на власний розсуд. Жоден з нас ніяких щеплень не робив і ніяк від цього не постраждав. Більш того, ніхто з моїх знайомих перед поїздкою до Індії щеплення не робив і також жодних проблем у зв’язку з цим у них не було. Найстрашніша хвороба, яка є в Індії, це малярія. Це дійсно серйозна хвороба, серед інфекційних хвороб від неї гине найбільше людей. Кожні 30 секунд в світі від малярії гине як мінімум одна людина. Швидше за все саме від неї загинули такі видатні люди, як Олександр Македонський, король готів Аларіх, король гунів Аттила, Чингізхан, імператор Священної Римської імперії Карл V, Христофор Колумб, Олівер Кромвіль, лорд Байрон, святий Августин, принаймні 5 римських пап, тому і вам від неї загинути буде почесно. :) Жартую. :) А якщо серйозно, то вакцини проти малярії просто не існує. Є лише профілактичні ліки, але їх ефективність та доцільність під великим питанням. Судіть самі, 90% випадків зараження на малярію фіксується в Африці. Індія безумовно входить до країн групи ризику, але цей ризик значно нижчий ніж в Африці, тому як на мене краще зосередити свої зусилля на профілактиці комариних укусів. Протимоскітні сітки на вікнах в готелях Індії є стандартом, деколи там на ніч підпалюють спеціальну протикомарину спіральку, але як показує практика вона зітліє раніше ніж настане ранок. :) Тому обов’язково потрібно брати з собою щось для відлякування комарів: якісь пластівці з відповідним приладом, що вмикається в розетку, для готелів та якийсь репелент у вигляді спрею на випадок, наприклад, ночі в потязі.

Індія країна з високим рівнем антисанітарії та антигігієни, в більшості місць як для європейця надзвичайно брудно. Мішок вологих серветок вам в Індії аж ніяк не завадить. :) До того ж часто тхне такими запахами, що навіть важко зрозуміти чим саме. :) На деяких речах з цього приводу я ще зупинюсь в розділі про кухню та харчування.

Одяг

Рекомендую обов’язково мати хоча б один комплект одягу з штанинами нижче коліна та рукавами нижче ліктя. На індійську культуру великий вплив спричинили мусульмани, тому навіть в індуїстські храми можна потрапити як мінімум в штанях і без взуття, а серед найграндіозніших пам’яток Індії храмів чимало. Дехто практикує купівлю взуття або одягу безпосередньо в Індії. Речі там недорогі, з натуральних матеріалів, але не факт, що вас влаштує їх зовнішній вигляд. Якщо все ж таки вирішите придбати для Індії місцевий одяг, то це частково допоможе вам розчинитися в місцевій юрбі і не привертати до себе багато уваги. Якщо купівля місцевого одягу в ваші плани не входить, то рекомендую брати в Індію лише той одяг, який ви можете викинути без жодного жалю. Особисто я після повернення додому викинув половину одягу, з яким побував в Індії. Також в Індії була обкатана нова ідея. Для поїздки я відібрав найгірші шкарпетки і кожного дня ввечері просто викидав відношену пару. Це було досить зручно і практично. Майже кожного дня ми бували хоча б в одному храмі, ходити там босоніж не виникало жодного бажання, а у взутті вхід заборонений, тому шкарпетки без взуття це був оптимальний варіант. Звісно, що везти їх після цього додому щоб попрати не було жодного сенсу. Окрім того, коли я викидав відношені шкарпетки ввечері, я поступово звільняв місце в рюкзаку під сувеніри. В кінці березня в Індії вночі було досить прохолодно, тому на цю пору року потрібно також брати і якісь теплі речі, хоча б на рівні вітрівка та гольф або реглан.

Мова

В Індії офіційно 2 державних мови: хінді та англійська. На хінді при цьому говорить менше половини населення країни. Це всього лише мова одного з найбільших етносів, одного племені, якщо хочете. У кожного етносу (племені) є своя мова і хінді їх абсолютно не цікавить, тому індійці з різних частин країни зрозуміти один одного можуть лише завдяки англійській. Але не поспішайте радіти з цього приводу. Англійська в індійців досить своєрідна, я навіть не можу з впевненістю сказати, що справа лише в вимові. Хоча зуби у них майже у всіх жахливі і вимова також страждає. Так чи інакше, коли індієць думає, що він говорить англійською, вам його зрозуміти непросто. :) Протягом нашого вояжу до Індії ми лише одного разу потрапили до міста, в якому ніхто не говорив англійською. Це була Махоба. Про наші пригоди в Махобі читайте у нарисі, який буде розповідати про певні речі та епізоди, які викликали у мене в Індії найбільше емоцій (див. посилання в кінці звіту).

Віза

Індійська віза отримується без жодних проблем. Від вас вимагається лише в понеділок, середу або п’ятницю з 9-30 до 11-30 подати свою візову анкету з 40 доларами США (тільки готівка в USD) і вже наступного дня з 17-00 до 17-30 ви зможете забрати свій паспорт з візою. Індійське консульство знаходиться на вул. Олексія Терьохіна, 4. В консульстві працює наша дівчина, тому в разі виникнення будь-яких питань, ви зможете отримати вичерпну відповідь навіть по тел. 468-62-19 або 468-66-61. В консульстві на вас очікує перше знайомство з індійською англійською. :) Мінімальний термін, на який видається туристична віза 3 місяці, тому дешевше ніж за 40 доларів візу отримати неможливо. Цікаво, що віза починає діяти з моменту її видачі, тому занадто наперед візу отримувати не потрібно. До речі, долари старого зразка індійці відмовляються приймати, кажуть, що нібито у них потім їх не приймуть у банку. При прибутті до Індії ще потрібно буде заповнити анкету, яку потрібно буде зберігати під час всього перебування в Індії.

Туристичні офіси

Якщо хтось часто подорожує Європою і звик до користування туристичними офісами, то в Індії на такі зручності краще не розраховувати. Майже всі туристичні офіси в Індії комерційні і це суцільний розвідняк. Вони просто будуть намагатися вам щось напарити зі своєю накруткою, в них немає жодного сенсу. Єдине виключення з цього правила – в аеропорту Індіри Ганді вдалося в туристичному офісі взяти безкоштовну карту Делі.

ISIC

В Індії це абсолютно непотрібна річ, жодних знижок в жодному місці.

Валюта та курс

Національна валюта в Індії індійська рупія INR або RS.

1 USD = 50 INR (Rs)

Долари або євро можна міняти на рупії не лише в банках або обмінниках, а навіть в туристичних магазинах. З власного досвіду найгірший курс був саме в банках, до того ж там потрібно обов’язково цікавитись про комісію на користь банку. Найкращий курс, по якому нам довелось міняти гроші, був в обміннику на площі Конаут (Connaught Square) в Делі.

Для любителів збирати колекцію монет країни, яку відвідуєш, можу сказати, що в різних штатах Індії зустрічаються абсолютно різні монети, різних серій та років випуску. Очевидно в країні настільки повільний і малий обіг монет, що після того, як виходить в світ нова серія монет з новим дизайном, старі серії ще довго не можуть вилучити з обігу. Це багато в чому пояснюється тим, що в Індії відділення банків мають не надто розгалужену сітку, а компенсують це встановленням великої кількості банкоматів.

Транспорт

Міжміський транспорт.

Територія Індії величезна, а швидкості місцевого транспорту у багатьох випадках залишають бажати багато кращого, тому маршрут обов’язково потрібно складати з урахуванням транспортного сполучення. Більш того, людей в Індії проживає чимало і їм потрібно хоча б деколи кудись їздити. В усіх випадках, коли це можливо, КВИТКИ ПОТРІБНО КУПУВАТИ НАПЕРЕД, ще до прибуття в Індію!!! Інакше ви опинитесь в досить складній та абсолютно незручній ситуації. Ми чітко усвідомлювали, що в Індії на нас не чекає легка прогулянка і досить ретельно готувалися до цієї мандрівки, але на превеликий жаль цей момент не врахували. Заради нашого виправдання можу сказати, що в жодному прочитаному нами звіті на цьому не акцентувалася увага і ніхто не писав про подібні проблеми, але хочу вас застерегти від подібної помилки. Скоріше за все у інших не виникало подібних проблем через інший формат мандрівки. У більшості звітів, які потрапляли на очі, люди їздили до Індії на 3 місяці і звичайно що їх подорож була не така насичена як наша. Але витрачати багато часу на те, щоб побачити мало, це не наш метод. :)

Одразу хочу застерегти вас від одної серйозної і досить поширеної проблеми, яка виникає при купівлі квитків на індійський транспорт. Як би це не було дивно, але багато індійських компаній відмовляються приймати платежі від іноземних банків, які були здійснені за допомогою сайтів цих компаній електронними картками. Це при тому, що ці платежі здійснюються за допомогою електронних карток міжнародного стандарту! Гроші з вашого рахунку списуються, але сплачені товари або послуги ви не отримуєте. Через певний час гроші вам повертають, але зазвичай для цього потрібно докладати певні зусилля. На електронні листи індійці можуть відповідати довго, а дзвонити не дуже зручно через різницю у часі. Ви втрачаєте час та нерви, а результату ніякого.

Залізниця та потяги. Потяг найбільш зручний та швидкісний з наземних видів транспорту. Звісно це все відносно індійських реалій, адже для європейців індійські поїзди це абсолютно незвична річ сповнена місцевого колориту. Так чи інакше, але на потязі в Індії можна пересуватися на досить суттєві відстані з пристойною швидкістю і це мабуть найголовніше. Ми при складанні маршруту одразу головним засобом пересування обрали потяг. Розклад поїздів, наявність та вартість квитків, відстань між містами по залізниці можна подивитись на сайті місцевої залізниці

http://www.indianrail.gov.in/inet_metro_trns.html

Але на ньому не можна зробити найголовніше – придбати квитки. :) Як би це не було дивно, але в Індії, не досить розвинутій країні з не надсучасними технологіями, електронні квитки на потяг абсолютно буденна річ. В нашій рідній Україні ми лише очікуємо і сподіваємось на впровадження електронних квитків на поїзди, а в Індії вже безліч людей ними користується. Для того щоб придбати електронні квитки на індійський потяг потрібно використовувати спеціалізовані сайти, які їх продають і працюють з електронними картками, що видані не індійськими банками. В самій процедурі купівлі квитків є безліч нюансів, але це ж Індія, тут кругом є свій колорит. :) Також зауважу, що на всіх сайтах, які дають будь-яку інформацію стосовно індійських потягів, зазвичай потрібно вводити назву міста, а система вже сама вам буде підказувати варіанти можливих станцій в ньому, хоча інколи потрібно буде вводити безпосередньо назву залізничної станції, назва якої може бути аж ніяк не пов’язаною з назвою міста. Також потрібно враховувати, що більшість потягів в Індії з однієї кінцевої зупинки до іншої проїжджають тисячі кілометрів і йдуть 3-4 доби, через це вони можуть запізнюватись на досить суттєві проміжки часу.

Типи вагонів на індійській залізниці:

• First class Air-Conditioned (AC) (Code: 1A). Ліжка в один ярус, в вагоні працює кондиціонер. Щось на зразок нашого СВ.
• Second class Air-Conditioned (AC) або AC 2 Tier (Code: 2A). Ліжка в два яруси, в вагоні працює кондиціонер. Щось на зразок нашого купе в фірмових потягах, але здається без дверей в купе.
• Third class Air-Conditioned (AC) або AC 3 Tier (Code: 3A). Ліжка в три яруси, в вагоні працює кондиціонер.
• AC chair Car (Code: CC). Сидячі місця, працює кондиціонер. Щось на зразок наших швидкісних електричок між обласними центрами.
• First class (Code: FC). Не хочу брехати, не знаю що це.
• Sleeper Class (Code: SL). Ліжка в три яруси, замість кондиціонера на стелі в кожному купе по 3 великих вентилятори. Щось на зразок нашого плацкарту, але на кожній стінці по 3 ліжка.
• Second Sitting (Code: 2S). Краще вам не знати що це :)

Ми майже завжди їздили в Індії в вагонах sleeper class (SL). Це мінімально прийнятний за рівнем комфорту клас індійської залізниці. Функціонально схожий на наш плацкарт, але на кожній стінці не по 2, а по 3 ліжка. Ну звісно ж не такий чистий та приємний. :) Кондиціонеру немає, на стелі 3 вентилятори, які мають рятувати від спеки. Для керування ними та освітленням є відповідні тумблери на стіні між вікнами. Ми були в Індії в березні і для нас більш актуальним було питання не замерзання вночі, хоча в день вже дійсно було пекуче і дихати в потязі з великою кількістю людей було важкувато. На вікнах в 3 шари в напрямку з вулиці до вагону йдуть: намертво закріплені металеві грати, рухливі дерев’яні жалюзі та рухлива рама зі склом. Все частково роздовбане, тому від протягів ніяким чином не захищає. Ящику для речей під нижньою полицею нема, є лише порожнє місце і металеві дужки, які дозволяють за допомогою металевого ланцюжка та замка пристебнути свої речі. Якщо ви збираєтесь по Індії подорожувати саме у вагонах SL, то краще ланцюжок із замком взяти ще з дому, хоча іноді їх носили торгаші на платформах на вокзалах. До речі на вокзалах в камеру схову вашу валізу теж не приймуть, якщо вона не буде зачинена на замок. Навіть якщо це буде рюкзак і в ньому не передбачена подібна можливість. Провідників в індійських вагонах нема, тому там можуть шаритись бомжі та жебраки. Можливо в цьому плані краща ситуація в більш комфортних вагонах, але ми там не їздили, тому напевно нічого з цього приводу сказати не можу. Переважна більшість вагонів в будь-якому потязі саме SL класу, мабуть 70-80%. Також зазвичай 2-3 вагони II-го класу та по одному якихось 2-х більш комфортних класів. Ні в якому разі не рекомендую вам їздити в вагонах 2-го класу. Як намагався нам пояснити один місцевий, вагон 2-го класу – означає no seat, no sleep. Це щось на зразок нашого загального вагону, але значно жорсткіше. Важко розгледіти всі деталі через те, що об’єм вагону надзвичайно насичений людьми, але таке враження, що люди там сидять, як папуги на жердинах в 3 яруси, а коли потяг від’їздить від станції, то з поручнів там звисають люди. Мені важко сказати на що вони розраховують, коли висять на поручні міжміського потяга, але така індійська дійсність.

Хочу на всякий випадок поділитись досвідом, що можна і треба робити в ситуації, коли все ж таки немає квитків на потяг, а їхати вкрай необхідно. У індійців на залізниці є така цікава річ, як квитки з списку очікування. В теорії це означає, що якщо квитків нема, то ви можете придбати квиток з списку очікування з певним номером в цьому листі очікування і коли хтось здає квиток, то він автоматично переходить до того, хто перший в списку очікування. На практиці це означає, що ви можете придбати квиток на потяг БЕЗ МІСЦЯ, який дає вам право сісти на потяг навіть якщо ваш номер в списку очікування буде вимірюватись тисячами. І найцікавіше те, що це ще не означає, що ви будете їхати всю дорогу без місця. :) В індійських потягах є контролери, які лише перевіряють квитки, а є людина, яка називається ticket collector (TC). Так цей ТС має на руках роздруківку по всіх місцях по всім вагонам, за ким вони закріплені з якої по яку станцію. Він може вам сказати, які місця будуть вільні з якої по яку станцію і навіть може їх ЗАКРІПИТИ ЗА ВАМИ. Може вийти так, що вільного місця на всю довжину вашого маршруту не було, але ви можете отримати місце на частину вашого маршруту. Досить раціонально і навіть трохи не схоже на індійців. В найбільш крайньому випадку ви можете придбати квитки і в другий клас і з ними сісти до SL. Вас принаймні як іноземців ніхто звідти не вижене, але тоді ви точно не отримаєте вільні місця від ТС.

Автобус. На міжміському автобусі в Індії довелося їздити лише одного разу з Кхаджурахо до Орчхи. Залізничного сполучення між цими містами не було, тому поїхали на автобусі. Квитки придбали з місцями за добу наперед. В цілому цей переїзд був дорожчим ніж по залізниці, повільнішим і менш комфортним. На відстань близько 250 км ми витратили 5 годин і заплатили по 130 Rs за квиток кожен. При цьому нам повезло з місцями. Ми отримали 1, 2 та 3 місця, навпроти них був ослінчик, на який можна було чудово покласти ноги, впертися ними в стінку кабіни водія, спиною в крісло свого сидіння і досить непогано спати. До того ж ми поклали між нашими сидіннями та ослінчиком свої рюкзаки, вийшло взагалі щось на зразок майже спального місця. Так ми їхали досить довго, аж допоки люди в автобусі не зайняли всі вільні місця окрім цього ослінчика. Можете не сумніватись в тому, що поки в автобусі ще будуть вільні місця іноземця не потурбують і не запропонують йому сісти лише на його одне сидіння згідно придбаного квитка, навіть якщо ви покладете ноги на місце, на яке людина придбала квиток. В будь якому випадку через певний час людей в автобусі буде багато і навіть стояти буде ніде. В Індії кругом багато людей і в транспорті інакше бути не може.

Літак. У Індії величезна територія і якщо ви не володієте для подорожі по Індії абсолютно необмеженим часом, то так чи інакше у вас виникне необхідність у внутрішніх перельотах по країні. І не потрібно цього боятись, в Індії лоукости вже давно звична річ і ціни на внутрішні перельоти по Індії абсолютно гуманні. В нашому маршруті була необхідність в перельоті з Гоа до Джайпуру. Звісно, що хотілося придбати електронні квитки заздалегідь, не витрачати на це час під час відпочинку і не хвилюватися з приводу наявності вільних місць в необхідному напрямку. І тут я зіткнувся з проблемою, про яку я вже писав вище. Сайти індійських авіакомпаній не хочуть приймати платіжні картки іноземних банків, навіть якщо це картки міжнародних платіжних систем таких як Visa або MasterCard. Для вирішення цієї проблеми я скористався послугами одного з спеціалізованих сайтів-посередників. За послуги він брав небагато і до того ж він працював з авіарейсами багатьох компаній, що дало мені можливість дуже легко і зручно їх порівнювати. Це дозволило мені придбати для нашої групи квитки на акційний рейс. Квиток з Гоа в Джайпур з однією зупинкою в Ахмадабаді для кожного з нас коштував 74$ за курсом НБУ. Оскільки курс НБУ був занижений, то реально ми заплатили по 67$.

Що можна сказати про внутрішні індійські пасажирські авіаперевезення? Найперше, що кидається у вічі це надсуворі норми безпеки. Контроль за безпекою значно жорсткіший ніж на міжнародних рейсах. Просто безліч контролів та перевірок всього і вся. Ваш багаж сканується ще до того як ви підійдете до стійок реєстрації на рейс, навіть якщо у вас на шиї буде висіти фотоапарат, то на ньому має бути ярличок контролю і кожен охоронець на кожному контролі буде перевіряти чи є там печатка, в аеровокзалі призначення у вас будуть перевіряти посадковий талон при виході з кожної зони та кожного залу аж допоки ви не залишите будівлю аеропорту. Досить незвично літати з зупинками. Літак приземлився, ти сидиш очікуєш поки пасажири вийдуть/сядуть, а в цей час у тих хто залишається перевіряють квитки. Як в трамваї. :) До речі у мене було таке враження, що пілот нашого літака завжди мріяв потрапити до армії і бути військовим пілотом, але екзамени у військову академію провалив і тепер керує пасажирськими літаками. У нього літак виходить на необхідну траєкторію в один маневр незалежно від того в якій позиції літак і як потрібно змінити його орієнтацію в просторі. При кожному зльоті та посадці він мав можливість продемонструвати свої здібності, а у нас їх було по двоє. І таке враження, що після того як наш пілот злітав та виходив на необхідну траєкторію далі літак вів автопілот, тому що аж до самої посадки ми не відчували навіть найменшого похитування літака. Наш пілот в цей час мабуть спав через те, що йому було нецікаво. :) Коли ми сіли в Джайкурі, то перша думка, яка потрапила до голови, була: “Дякуємо, що довезли нас живими”. :)

Наші витрати на міжміський транспорт за 1 квиток з відстанями:

Потяг (SL клас) Делі (H Nizamuddin) – Агра (Agra Cantt) – 141 Rs, 188 км
Потяг (SL клас) Агра (Agra Cantt) – Гваліор – 141 Rs, 119 км
Потяг (SL клас) Гваліор – Махоба – 134 Rs, 235 км
Автобус Кхаджурахо – поворот на Орчху – 130 Rs, 250 км, 5 год.
Потяг (SL клас) Джансі – Аурангабад – 369 Rs, 987 км
Потяг (SL клас) Аурангабад – Мумбаї – 188 Rs, 374 км
Потяг (2S, 2-ий клас!) Мумбаї – Маргао (Гоа) – 146 Rs, 732 км
Літак Гоа – Джайпур – 3575 Rs, 3 год 30 хв з однією зупинкою в Ахмедабаді
Потяг (SL клас) Джайпур – Делі – 170 Rs, 308 км.

Міський та приміський транспорт.

Ні в якому разі не беріть в Індії авто або навіть моторолер на прокат!!! По перше, там лівосторонній рух, а по друге, ПДР в Індії не більше ніж рекомендації, які можна виконувати, а можна й ні. Порівняно з тим безладдям, яке в Індії коїться на дорогах, навіть Єгипет відпочиває. В Єгипті також водії їздять, як їм заманеться, але там їздять переважно на звичайних авто, а в Індії здебільшого моторикші, моторолери та безліч велосипедистів і виходить, що кількість учасників дорожнього руху значно більша. Навіть молекули в середині об’єму рухаються за певними правилами, а тут кожен рухається за своєю тільки йому відомою траєкторією. От і спробуйте собі уявити цей абсолютно стохастичний процес. Звісно, що пішоходи в Індії бувають або швидкі та повороткі, або мертві. :) Мабуть єдине правило, якого дотримуються водії в Індії – це зупинятися на червоне світло світлофора. Але світлофорів в Індії майже немає. :) Щоправда і перехресть, на яких перетинаються 2 дороги також майже нема. Можливо саме через повний безлад на дорогах їх і не роблять. Зазвичай для розв’язок використовуються кругові клумби. Звісно, що при безладі на дорогах пересуватися на автомобільному транспорті швидко неможливо. Додайте до цього, що майже постійно вам, навіть коли ви на ходу, якісь торгаші намагаються щось напарити. В Індії навіть на таксі середня швидкість пересування близько 30 км/год, щоправда за містом можна розраховувати на 50-60 км/год. При складанні маршруту це обов’язково потрібно враховувати.

Автобус. На автобусі ми їздили лише одного разу в Делі, коли одразу після прильоту їхали з аеропорту на площу Конаут (Connaught Square). Проїзд в автобусі коштував 50 Rs і на трьох це виходило 150 Rs. На ці гроші вже можна найняти моторикшу навіть за місто, що ми і зробили на зворотньому шляху.

Моторикша. Це щось на зразок моторолера з невеличкою кабінкою з невеличким відсіком під багажник позаду. Кабінка не зовсім маленька, принаймні ми втрьох з рюкзаками зі скрипом, але вміщувалися в одну моторикшу. А після фруктової дієти так взагалі відчували себе там вільно та комфортно. :) Моторикша це надзвичайно зручний і недорогий міський транспорт, який сам знайде вас майже в будь якому місці в будь який час доби. До того ж в індійській вакханалії на дорогах моторикші надзвичайно маневрені. По місту на невеликі відстані ми платили зазвичай 30 Rs, майже через половину Делі на потрібний нам вокзал в 6 ранку 100 Rs. Тариф мабуть виходить десь 5-6 Rs за 1 км, але звичайно потрібно торгуватись. Між собою ми майже завжди моторикш називали мотогейшами, та ж сама повія тільки з мопедом. :) Моторикша по суті не лише дешевий варіант таксі, але й дешевий варіант міського транспорту. Невеликий недолік в тому, що їхати на відстані більші за 20-30 км або за місто вони часто відмовляються. Про найбільший недолік моторикш читайте в окремому нарисі, який присвячений найбільш емоційним епізодам подорожі до Індії (див. посилання в кінці звіту).

Наші маршрути та витрати на пересування на моторикшах (за екіпаж, тобто на трьох):

Делі:
Радж Гхат (меморіал Махатми Ганді) – гробниця Хумаюна – 70 Rs
Гробниця Хумаюна – Пуран Кіла (старий форт) – 20 Rs
Пл. Конаут – наш готель (Desh Bandhu Gupta road, Karol Bagh, New Delhi) – 30 Rs
Наш готель – парламент, президентський палац – 60 Rs
Наш готель – залізнична станція Нізамуддін – 100 Rs (25 хв.)
Агра:
Залізнична станція Агра Кант – форт Агра – 30 Rs
Форт Агра – Тадж Махал – 30 Rs
Гваліор:
Залізнична станція – форт – 30 Rs
Махоба:
Залізнична станція – центр – 30 Rs
Орчха:
Поворот на Орчху з траси на Джансі – Орчха – 60 Rs
Орчха – Джансі – 100 Rs
Джайпур:
Аеропорт – центр (Murza Ismail road) – 150 Rs
Наш готель (Murza Ismail road) – Альберт Хол – 30 Rs
Hawa Mahal – форт Amber – 90 Rs
Делі:
Червоний форт – аеропорт Індіри Ганді – 180 Rs

Велорикша. Каталися на велорикші лише одного разу заради екзотики. Дешевше ніж моторикша, але звичайно повільніше. До того ж у велорикшу можуть сісти лише 2 людини.

Метро. З міст, які ми відвідали протягом нашої подорожі, метро було лише в Делі та Мумбаї. В Делі надзвичайно чисте сучасне нещодавно збудоване метро і зараз воно все ще продовжує інтенсивно будуватися. Зокрема будується ціла лінія до міжнародного аеропорту Індіри Ганді за місто, так що через певний час з аеропорту в місто можна буде дістатися на метро, а проїзд в ньому коштує всього 9 Rs. Метро в Делі частково розташоване під землею, а частково на платформах понад міськими шляхами. Цікаво, що метро в Делі це об’єкт з надзвичайними заходами безпеки на рівні з аеропортом. При вході до метро ви так само проходите через металошукач, а ваші речі пропускають через рентген для огляду. Важко собі уявити як можна в Делі пересуватися містом на метро в годину пік. Метро в Мумбаї майже повна протилежність сучасності делійського метро. Його навіть метро важко назвати, це стара пошарпана приміська електричка, яка пересувається містом рейками, що захищені забором від автомобільного транспорту як наш швидкісний трамвай на Борщагівку. Вартість проїзду залежить від конкретного маршруту, що також більше нагадує електричку. Більш того, всі залізничні вокзали в Мумбаї поєднані зі станціями метро і розібратися там буває непросто. Електричка-метро в Мумбаї досить повільна, станцій багато і ідуть вони щільно. Нам потрібно було проїхати по одній лінії без пересадок біля 40 км, на них прийшлось 25 станцій і їхали ми більше ніж півтори години.

Таксі. Послугами звичайних автомобільних таксистів доводилось користуватись лише тоді, коли не можливо було скористатися послугами моторикш, щоправда це було лічені рази. Першого разу нам потрібно було дістатися з Агри до Фатехпур Сікрі і назад, заплатили 650 Rs. Оскільки платили частками поступово, то навіть знаємо яким саме чином розподілилася ця сума між учасниками процесу. 150 Rs отримали рикша і турфірма, 250 Rs бензин і 250 Rs водій таксі. Іншого разу нам потрібно було дістатися з Махоби до Кхаджурахо, заплатили 1 000 Rs. В Аурангабаді нам таксист напарив свої послуги вже одразу на платформі, як тільки ми зійшли з потяга. Ціна нам здалась адекватною і ми навіть вирішили не шукати інших пропозицій. Аурангабад – Даулатабад – Еллора – Тадж Махал – Аурангабад, 600 Rs. І ще 2 рази їздили на таксі на Гоа: з Маргао на пляж Агонда (600 Rs) та з Агонди в аеропорт (1 000 Rs). Всі наші поїздки на таксі окрім околиць Аурангабаду були на відстань в 60-70 км, а ціни як ми не намагалися збити було неможливо. В усіх випадках конкуренція між таксистами була майже відсутня, а ціни які вони називали фактично були неофіційно встановленими таксами. В Фатехпур Сікрі ми їхали о 7 ранку і таксиста змогли знайти лише за допомогою моторикші, а в Кхаджурахо їхали о 3 ночі і моторикша нас відвіз додому до водія невеличкого мікроавтобусу і розбудив його. :) На Гоа в першому випадку це взагалі було передплачене таксі. В багатьох туристичних місцях є така річ як передплачене таксі. Начебто для того, щоб місцеві на вас не заробляли аж занадто багато визначені певні такси на проїзд за певним маршрутом або на певну відстань, але на практиці моторикша коштує в 2-3 рази дешевше. Наприклад, в Джайпурі нам потрібно було доїхати з аеропорту в центр міста. Передплачене таксі коштувало 350 Rs, а ми взяли моторикшу за 150 Rs і напевно ще можна було сторгуватися за 100 Rs. Але в усіх випадках, коли ми все ж таки користувалися таксі, вирішити наше питання за допомогою моторикші було неможливо.

Пором. Поромом ми користувались лише одного разу в Мумбаї, коли нам потрібно було дістатись на о. Елефанта. Квиток туди й назад може коштувати від 80 до 250 Rs і продає ці квитки безліч кас, які розташовані поруч. У мене склалось таке враження, що туристів потім з будь-якими квитками саджають на найближчий пором і вартість квитка залежить здебільшого від заробітку певної каси, а не від рівня комфорту. Ми купили квитки по 120 Rs.

Проживання.

В великих містах, таких як Делі або Мумбаї рекомендую бронювати житло наперед. Тоді ви зможете обрати житло, яке дійсно буде вас влаштовувати за всіма параметрами: місцем розташування, умовами, ціною, тощо. В іншому випадку вам доведеться витратити чимало часу на пошук житла і скоріш за все ви не знайдете саме те, чого хотіли б.

Умови в готелях приблизно однакові. В сполученому санвузлі є душ: зі стіни стирчить розпилювач води, а в підлозі є отвір для зливу води. Душ теоретично кругом мав бути з гарячою водою, але не практиці у нас так виходило не завжди. Можливо гаряча вода у них стигне вночі або ми якось не до кінця в чомусь розбиралися, але іноді отримати гарячу воду нам не вдавалося. Чиста за індійськими поглядами постіль за європейськими буде чистою далеко не завжди, тому рекомендую брати з собою спальник. У нас були заплановані 4 нічні переїзди на потягах і 2 ночівлі в транзитному аеропорту в Шарджі, тому питання про спальник взагалі не стояло. :) Що особисто мені дуже сподобалось в індійських готелях так це те, що в кожному номері на стелі замість люстри висить вентилятор. Швидкість регулюється і вентилятор є в номері в не залежності від присутності чи відсутності кондиціонеру. Наявність протимоскітних сіток на вікнах також стандарт для індійських готелів. Іноді навіть є протимоскітні сітки над ліжками. На Гоа зазвичай зупиняються в бунгало безпосередньо на океанському узбережжі. Воно являє собою хатинку з дерев’яних листів типу ДВП, які складаються з переплетених між собою невеличких тоненьких дощечок. Таким чином виходить, що не видно, що відбувається всередині, але в той же час бунгало продувається океанським бризом і можна засинати під шум прибою. Всередині за перегородкою розташовані умивальник, унітаз та душ. Ну і про розетки з вентилятором також ніхто не забув. Перед входом в бунгало може бути невеличке крильце зі столиком та стільцями.

Ні в якому разі не користуйтеся послугами рикші при пошуку житла!!! В усіх готелях заведено закладати його комісійні і вони в декілька разів можуть перевищувати саму вартість проживання в готелі. Ці комісійні закладаються для рикші автоматично і його наявність поруч з вами при поселенні може лише скорегувати їх розмір в більший бік. Якщо рикша під будь-яким приводом відмовляється везти вас в готель, який ви забронювали, то це означає, що він буде довго й нудно возити вас по готелям, в яких або не буде місць, або буде дуже дорого, щоб зрубати з вас нереальне бабло. Якщо ви помічаєте, що він щось мутить, одразу посилаєте його подалі і берете іншого. Одразу по прильоту в Делі нам якраз довелось натрапили саме на такого пі... редиса. Як саме пройшло наше з ним знайомство читайте в окремому нарисі (див. посилання в кінці звіту). В результаті знайомства з цим кадром ми зняли номер в готелі за 28$ (1400 Rs) замість 18$, а могло бути набагато гірше. В усіх інших містах окрім Делі ми платили за номер на трьох в готелі 300-400 Rs, на Гоа за бунгало в першій лінії на океанському узбережжі 600 Rs. На Гоа всі бунгало розраховані на 2-х (400 Rs), тож якщо вам буде потрібно на 3-х, то це можна зробити лише за допомогою додаткового матрацу (600 Rs). Оптимальний варіант для поселення, якщо ви не бронювали готель наперед, це зорієнтуватись в якому районі є багато готелів і замовляти рикшу просто до певного місця. Одразу кажете рикші, що вам готель не потрібен, а просто доїхати до певного місця, а там вже позбавляєтесь від нього і спокійно поселяєтесь як правило в першому ж зустрічному готелі.

Кухня та харчування.

Коли їдеш за кордон, то завжди бажано переходити на місцеву їжу поступово, а коли їдеш на інший континент до країни з абсолютно іншими культурою та традиціями, то тим більше. В Індії чим довше ви зможете протриматись на своїх харчах, тим краще. :) Місцева їжа аж занадто специфічна і наїстися нею непросто.

В світі мабуть більше немає країни, в якій можуть бути ТАКІ проблеми з м’ясом. Корова в Індії священна тварина, великий вплив на індійську культуру спричинили мусульмани, тому з свининою ситуація схожа і взагалі Індія майже вегетаріанська країна. Щоб ви могли зрозуміти масштаби цієї трагедії проблеми, я скажу вам, що наприклад в Джайпурі ми побували в 3-х різних ресторанах і в жодному з них не було НІЯКОГО М’ЯСА. З м’ясних страв в Індії найпоширеніші з курятини, але навіть їх можна знайти лише в кожному другому ресторані. І нехай вас не вводить в оману велика кількість страв з курятини, вони виглядають приблизно однаково. Це кістки з не дуже великою кількістю м’яса, різниця лише в соусах, приправах та спеціях. При цьому таке враження, що на виколупування м’яса з цих кісток витрачаєш калорій більше, ніж отримуєш від того м’яса, що вдасться з них виколупати. Покращити ситуацію можна було б за допомогою страв з баранини, але вони зустрічаються ще рідше, ніж з курятини, лише в кожному третьому або четвертому ресторані. Вони так саме складаються переважно з кісток, але м’ясо барана значно поживніше і після нього дійсно відчуваєш, що ти їв м’ясо, а не радіо слухав. Заради справедливості мушу сказати, що одного разу в ресторані в Мумбаї я їв страву з яловичини, але це той випадок, коли виключення лише підтверджують правила. Також декілька разів протягом подорожі бачив живих свиней і теоретично вони мають все ж таки потрапляти на стіл, але в ресторанах жодного разу не зустрічав страв з свинини.

Перші страви в Індії як в арабських країнах або скажімо в ті й же ж Туреччині. Це якісь овочеві супчики (томатний, lentil...), які можна посьорбати заради самого процесу, але ніяк не наїдку. Щоправда до них готуються непогані коржі, називаються чапаті (chapati), але вони замовляються окремо.

З гарнірами ситуація краща ніж з м’ясом, але не набагато. Справа в тому, що страва №1 в Індії це рис і пропонують кругом майже тільки його. Якщо вам подобається рис, то вам пощастило, але я його ненавиджу з дитинства. :) А от з іншими гарнірами все не так добре. Можна замовити макарони або картоплю, але вони будуть не зовсім звичайними. Скажімо можуть принести страву, в якій буде аж одна картоплина на всю тарілку, а все інше якісь овочі зі спеціями та соусами, які не факт, що ви будете їсти. :)

З чим в Індії дійсно все гаразд, так це з фруктами. Тут ви можете скуштувати майже будь-які фрукти, від найбільш екзотичних до доволі звичних у наших широтах. Ми в цьому плані намагалися наїстися фруктової екзотики на декілька років наперед. :) За час нашої подорожі ми скуштували місцеві: банани, мандарини, декілька видів манго, диню, декілька видів кавунів, папайю, інжир, декілька видів гуави, ананас. Манго особливо нічим не вразило, велика кістка і зовсім небагато терпкуватої м’якоті, яка щільно до неї приросла. В соках манго смакує набагато краще, хоча з чого саме в манго їх роблять сказати важко. Дині і кавуни досить звичайні і навіть не завжди солодкі. Папайя схожа на наш гарбуз, але майже без смаку. Гуава в соках також смачніша, принаймні в чистому вигляді вона якась занадто прісна і нецікава. Таке враження, що цукор робить її смак більш тривким і не таким одноманітним. Найсмачнішим з усіх фруктів безперечно був ананас. Його тонізуючий кисло-солодкий сік не може втратити своєї привабливості навіть через ниттєвидну м’якіть, яка застрягає між зубами. :) Щоправда кажуть, що перед вживанням його потрібно окропити, щоб його сік не роз’їдав зубну емаль. В нашому щільному графіку, коли ми постійно в дорозі, далеко не завжди були умови для нормального вживання фруктів навіть без яких-небудь особливих процедур, але банани та мандарини можна їсти навіть по дорозі кудись в моторикші. Їх не потрібно мити, а до того ж банани досить поживні і на фоні проблем з місцевою кухнею, про які я писав вище, така фруктова дієта нас відверто виручала. Мандарини потрібно купувати зелені. :) Вони вже як раз достиглі, а жовті зазвичай вже трошки підгуляли.

На відміну від того ж Єгипту, де можна просто упиватися дешевими фрешами, в Індії пити фреші та навіть будь-яку воду на розлив категорично не рекомендується. Інакше на найближчу добу ви засядете в туалеті. :)

Мало кому під час перебування в Індії вдається уникнути діареї або інших розладів шлункового тракту. Головна небезпека тут криється в воді та овочах. Вода в Індії просто жахлива і вона є носієм багатьох бактерій. Воду обов’язково потрібно купувати лише в одноразових пляшках і не відходячи від каси перевіряти її пломбу. Овочі невідомо якою водою миються, а також в місцевому кліматі швидко підкисають. Через це не рекомендується навіть в ресторанах замовляти салати або скажімо купувати виноград. Ви не зможете його добре помити, а ягідки в місцях зростання з стеблом легко підриваються при транспортуванні грона і знову ж таки швидко псуються.

Багато у кого слово чай одразу переростає в уяві в словосполучення індійський чай. Так, дійсно, Індія багато де в світі ще під час епохи її колонізації англійцями стала відома завдяки саме цьому продукту. І до наших днів в Індії залишилось багато англійських традицій, традиція пиття чаю одна з них. Чай, так само як і каву, в Індії завжди п’ють з молоком і подають вже з доданим молоком. Чай без молока можна замовити лише там, де його готують спеціально для вас і при замовленні обов’язково потрібно акцентувати увагу на тому, що потрібен чай без молока. Просто чай для індійців обов’язково має бути з молоком. До речі цукор в Індії очеретовий. Він не такий солодкий як буряковий і його потрібно класти більше. Також він трохи різниться від бурякового за зовнішнім виглядом, його при обробці виробляють більшими кристалами. Часто разом з рахунком в ресторані подають підніс з чимось на зразок такого своєрідного десерту. Там можуть бути якесь насіння, якась трава... майже будь що, але там обов’язково буде цукор.

Все, що я написав вище про кухню та харчування, стосується здебільшого ресторанів. Їсти не в ресторані, а на вулиці так як це роблять місцеві ви навряд чи зможете, але як показала сувора індійська дійсність, натрапити на ресторан випадково можна нечасто. Не варто розраховувати на те, що ви підете дивитись якусь пам’ятку і по дорозі побачите ресторан, який вам сподобається і там поїсте. Наприклад, в Делі в самому центрі міста біля Індійських воріт немає не те що ресторанів, а взагалі нічого немає. Місце явно туристичне, але там просто парк, який розкинувся не на один гектар. Можна накрутити не один кілометр по місту, втратити чимало часу, але так і не знайти де поїсти. І така ситуація не виняток, а правило. Виняток з неї лише Гоа, там чудова кухня з риби та різноманітних океанських страв. В усіх інших містах та місцях найкращий варіант для того, щоб не залишитись голодним і не сидіти на фруктовій дієті – це зупинити рикшу і сказати йому, щоб відвіз вас до ресторану. На відміну від пошуку житла з цим не буде жодних проблем, ніякі комісійні для рикш в ресторанах не передбачені.

Щоб не обтяжувати вас надто великим нагромадженням цифр, я не буду наводити ціни на окремі харчі або страви. Скажу тільки, що на харчування потрібно закладати в середньому 10$ на добу, лише на Гоа ви будете витрачати більше.

Пам’ятки та визначні місця

В цьому розділі я не буду детально описувати всі визначні місця Індії, які довелось побачити протягом цієї мандрівки, тут ні слова не буде сказано про те як саме кудись потрапити та про місце в історії тієї чи іншої пам’ятки, для цього існує безліч путівників на будь який смак та гаманець. Я використовував путівник “National Geographic”. Його єдиним серйозним недоліком вважаю відсутність посилань на сайти тих речей, про які йдеться. В цьому плані може виправити ситуацію “Навколо світу”, я б навіть сказав, що посилання на сайти в павутині – це їх фірмова фішка, хоча він звісно має свої недоліки. Про них краще запитати в Сергія. :) Найбільш об’ємний путівник про Індію звісно ж “Dorling Kindersley”, це не просто путівник, а справжня книга про Індію. Щоправда у нас він коштує забагато, а от в Делі на одному з входів у Джама Масджид Льоша придбав його за 26$.

Індія надзвичайно велика країна і побачити там абсолютно все навіть в рамках певного району ви не зможете ніяким чином. Нажаль часто густо в путівниках абсолютно все змальовується однаково гарно і важко зрозуміти що саме найбільш цікаве, тому я зупинюсь лише на своїх абсолютно суб’єктивних враженнях від того чи іншого місця і сподіваюся, що вам ця інформація буде корисною. Звичайно обов’язковим елементом опису буде кошторис витрат. Для того, щоб остаточно визначитись з тим, що вас найбільше приваблює рекомендую переглянути фото, які будуть трохи згодом. :) На мій погляд це найбільш об’єктивне мірило привабливості тієї чи іншої пам’ятки.

Делі. Джама Масджид (Jama Masjid). Це мечеть, що діє, тому вхід до неї безкоштовний, але за кожен фотоапарат потрібно платити по 200 INR, тому ми форкались на один і ходили парами по черзі. :) Мечеть розташована на плацу, що піднятий метрів на 10 над землею і утворює її навколишню територію. Плац огороджений стінами, але має великі арочні вікна, через які відкривається непоганий краєвид. На території біля мечеті розташований басейн з водою та підкормлюють голубів. Сама мечеть начебто розрізана навпіл і не має симетричної половини. Вона має лише 2 мінарети, розташована на краю плацу і не має однієї стіни з боку плацу, з цього боку просто арочні проходи поміж колонами. А ні мечеть, а ні її територія не мають багатого або цікавого оздоблення. Спокійна атмосфера, але нічого надзвичайного. Радж Гхат (Raj Ghat, меморіал Махатми Ганді), безкоштовно. Розташований в надзвичайно приємному районі в оточенні парків та поруч з меморіалами деяких інших заслужених політичних діячів Індії. Праху Мохандаса Карамчанда в мавзолеї нема, в 60-ту річницю з його смерті його прах розвіяли над морем в Мумбаї, в меморіалі в Делі лише пам’ятник та вічний вогонь. Відвідини меморіалу фактично просто вшанування пам’яті великої людини, яка на власному прикладі довела, що політика може бути чесною і віддала життя у боротьбі за свободу свого народу та незалежність своєї Батьківщини. Гробниця Хумаюна (Humaun’s tomb), 250 Rs. Прообраз Тадж Махалу, дійсно гідна уваги річ. Пурана Кіла (Purana Qila, старий форт), 100 Rs. В перший день перебування в Індії цікаво, симпатична водойма з катамаранами навколо, як і в більшості пам’яток в середині приємний затишний парк, але нічого надзвичайного. Можливо лише окрім факту, що саме тут зірвався з мармурової драбини Хумаюн і саме тут він загинув. Брама Індії (India Gate), безкоштовно. Монумент вшанування пам’яті індійських солдат, що загинули в англо-афганських війнах та в роки I-ої Світової. Вражає своєю масштабністю, навколо зелена зона – місце дозвілля делійців. Поруч в 1971 р. після 3-ої індо-пакистанської війни Індіра Ганді побудувала могилу невідомого солдата.

Агра. Форт Агра (Agra Fort), 250 Rs. Грандіозна монументальна споруда з тонкою обробкою споруд в середині. Зовнішні стіни з яскраво-червоного піщанику, проте всередині використовується і білий мармур. Форми різьби видаються простими, але сприймаються легко і не грузять. Непоганий вид та Тадж. В середині форту біля вхідних воріт бігають по стінах і кущах мавпи. Гідна пам’ятка, варта на увагу. Тадж Махал (Taj Mahal), 750 Rs. Важко про нього щось написати, тому що все, що я не напишу ніяким чином не зможе передати його неповторність. Тадж Махал просто потрібно побачити. До Таджу заборонений вхід з штативом, GPS, цигарками, запальничкою… Щоправда для цих речей передбачена камера схову за 20 Rs. Фатехпур Сікрі (Fatehpur Sikri), храм безкоштовно, палац 260 Rs. Найцікавіше те, що в Фатехпур Сікрі найбільше вразив вхід на територію храму, який можна побачити абсолютно безкоштовно. :) Це окрема споруда у вигляді чималенької брами, яка розташована на певній висоті, до якої ведуть сходи з безліччю сходинок. Створюється таке враження, що брама десь на незбагненній висоті аж в небі. Палац теж вартий на увагу, але після вхідної брами він сприймався вже досить спокійно. Якщо пощастить, то там можна сфотографувати папуг. Теоретично при відвідуванні декількох визначних місць Агри за один день існують знижки на квитки, ми відвідували за один день Тадж Махал та форт Агра, але нам не вдалося отримати жодної знижки. Можливо це був розвідняк, а можливо варто було починати з Таджу. На його квитку з однієї сторони були маленькі зображення відповідних пам’яток і місце під компостер біля них. Ми показали свої квитки з датою з форту Агра і через що саме нам відмовили у знижці ми не зрозуміли.

Гваліор. Форт Гваліор (Gwalior). Сам форт безкоштовно, археологічний музей 100 Rs, храм Сасбаху (Sasbahu) 100 Rs. В музей ми не ходили, не думаю, що він би чимось вразив. А от храм зовні виглядав досить цікаво хотілося зайти всередину або хоча б зафоркати його не через огорожу, але квитки до нього потрібно було купувати з самого початку на вході в форт, а повертатися було досить далеченько. Сам форт займає чималу площу хоч і розташований на горі, що височіє понад містом. З нього відкривається чудовий краєвид на місто. Найцікавіше з естетичної точки зору місце в форті це стіна з баштами у вигляді колон при вході. Є яма, в якій жінки закінчували життя самогубством, досить багато розвалин, але от не впевнений, що палац ми знайшли і побачили.

Кхаджурахо. Західна група храмів (Western Group of Temples), 250Rs. Одні з найвідоміших індуїстських храмів, їх обов’язково потрібно побачити, щоб скласти про них власне враження. Східна група храмів (безкоштовно) майже нічим не відрізняється від західної, але виглядає значно простіше, тому не варто витрачати час на її оглядини. В центрі Кхаджурахо неподалік від входу до західної групи храмів є дерево, на якому ночують папуги. На світанку їх можна зафоткати, а потім папуги розлітаються по своїм справам. Ми приїхали до Кхаджурахо ще до світанку, але нажаль зафоркати це дерево облюбоване папугами для ночівлі не вдалося. По дорозі до готелю ще було темно, а коли ми вже йшли до храмів десь о 7-ій, то їх вже не було. Кхаджурахо – це село, тому знайти це дерево буде не важко.

Орчха. Орчха – це індуїстський релігійний центр, в ньому майже всюди індуїстські храми. Найцікавіші з них Лакшмі (Lakshmi Temple) та Чхатріш (Chhatris), що на березі річки Бетва (Betwa). Але найцікавіша пам’ятка Орчхи – це палац Радж Махал (Raj Mahal), 250 Rs, фото 25 Rs, відео 200 Rs. Складається з кількох корпусів, кожен з яких складається у свою чергу з окремих квадратних двориків, що сполучаються між собою наскрізними проходами та мають надбудови у вигляді коридорів та жилих приміщень по периметру у декілька рівнів таким чином, що майже з будь-якого місця можна споглядати і краєвиди назовні, і ситуацію всередині дворика. Абсолютно симетрична структура, вузькі коридори, безліч переходів, що сполучаються не менш вузькими сходами, оглядові майданчики, купольні склепіння проходів та вікон… Все навколо миттєво породжує асоціації з 1000 та однією ніччю і навіть важко сказати чого в цьому палаці більше: арабського чи індуського. За всю нашу подорож ми більше не бачили чогось схожого, його однозначно варто відвідати.

Аурангабад. Форт Даулатабад (Daulatabad Fort), 100 Rs. Форт займає величезну територію та складається з багатьох ліній оборони. Зубчаті стіни, бастіони, приміщення варти, рви з водою… Таке враження, що всередині одного форту знаходиться інший. На 3-ій лінії оборони знаходиться оглядовий майданчик, на якому розташована гармата довжиною 5,5 м. Неподалік від вершини розташовані рештки мечеті та могольского палацу, а на самій вершині найбільша в Індії гармата. Важко собі уявити наскільки чисельні армії мали захищати форт та нападати на нього. Якщо час дозволяє, то його потрібно дивитись. Печери Еллори (Ellora Caves), 250 Rs. Печери Еллори – це просто бомба! Печер багато і на їх оглядини потрібно мінімум 5-6 годин. В Еллорі є печери 3 типів: буддистські (печери 1-12), індуїстські (печери 13-29) та джайнські (30-33). Обов’язково потрібно подивитись 10, 12 (з величезною статуєю Будди), 15 та 16 (це взагалі візитівка Еллори). З джайнських найкраща 32, але в цілому вона значно скромніша за буддистські та індуїстські найкращі зразки. Всі печери Еллори виходять на захід, тому найкращі фото можна зробити в другій половині дня, а на заході сонця так і тим паче. Зменшена копія Тадж Махала, 100 Rs. Потрапити всередину ми не встигли, але здалеку копія виглядала пристойно і була не надто зменшена. Якщо раптом хтось з будь-яких причин не зможе побувати в справжньому Таджі, то варто її дивитись.

Мумбаї. Одразу хочу сказати, що у нас не було жодного бажання дивитись на нетрі Бомбею, його пральні, відомі далеко за межами Індії або на якусь іншу гидоту. Ми ставили собі за мету побачити все найкраще, що є в Бомбеї і він нас абсолютно не розчарував. Мумбаї став першим і єдиним містом в Індії, в якому ми побачили якийсь історичний центр. Всі будівлі в ньому побудовані під час англійської колонізації і являють собою дуже цікаве поєднання англійського та індійського архітектурних стилів. З першого погляду всі будівлі начебто мають суворі форми та виглядають офіційно, але індійські елементи збагачують декор і роблять фасади більш різноманітними та значно цікавішими. В цілому виходить така стримана манірність. Печери о. Елефанта (Elephanta Caves), 250 Rs (вхід на територію заповідника, фактично острова, ще окремо 5 Rs). Лише одна печера варта на увагу, в ній 6м статуя Шиви Магараджа. В інших печерах взагалі нема на що дивитись, вони або просто печери в горі, в яких абсолютно нічого немає в середині, або якісь сучасні людські створіння з бетону, з якого місцями навіть стирчить арматура. Після Еллори це було жалісне видовище, це просто небо і земля. А між іншим вхід в Еллору коштував тих самих 250 Rs. :) Таким чином відвідини о. Елефанта це швидше прогулянка морем на поромі, ніж оглядини історичної пам’ятки. Якщо буде бажання, то можна повернути перед входом до печер праворуч і піти по стежці навколо остова, там гарна природа і чудові краєвиди на море.

Гоа. Гоа колонізували португальці, зробили місцевих індійців християнами і тепер вони ходять до католицьких храмів. Як би не було дивно, але саме через це вони набагато охайніші. Окрім того самі індійці на Гоа майже не відпочивають, фактично це курорт для європейців та американців, які не засмічують все навколо. До того ж місцеві індійці можуть тут навіть підмітати пляж зранку. Як це не схоже на індусів. :) На Гоа можна підібрати пляж на будь-який смак: спокійний з малою кількістю людей, галасливий з великою кількістю людей, з певною кухнею, з компаніями по інтересам, без певних інтересів для знайомства з новими людьми… Все що ви забажаєте. До того ж як тільки вам надоїсть на одному пляжі ви можете одразу перебратися на інший. Попри невеликі відстані обстановка може змінюватись досить суттєво. Додайте до цього чудову кухню з морепродуктів та Індійський океан. Що ще потрібно для щастя? :)

Джайпур. Альберт Хол музей (Albert Hall Museum or Central Museum), в середину не ходили, лише поглянули на нього з вулиці. Чудова архітектура, можливо варто було приділити йому і більше уваги. Обсерваторія Джантар Мантар (Jantar Mantar Observatory), 100 Rs. Побудована в XVIII ст. раджпутським магараджею Савай Джай Сінгхом. Як для пересічної людини в ній багато цікавих пристроїв, а для людини, що цікавиться подібними речами, на оглядини і ознайомлення потрібно буде чимало часу. Знаряддя для вимірювань в Джантар Мантарі відзначаються колосальними габаритами. Сонячний годинник Джантар Мантару вважається найбільшим у світі, 27м в поперек. Міський палац (City Palace), 300 Rs. Власне сам палац знаходиться в приватній власності і можна лише прогулятися по дворикам, що прилягають до нього, та приміщенням, що розташовані у тих двориках. Все це не надто вражає, тому за що саме платиш 300 Rs незрозуміло. Хава Махал (Hawa Mahal), 50 Rs. Симпатичний жіночій палац, але всередині майже нічого немає, тому видається трохи іграшковим. Форт Амбер або Амер (Fort Amber or Amer), 150 Rs. Внизу гори є стоянка, на якій можна замовити слона і піднятись вгору до входу в сам форт на слоні. На одного слона можуть сісти 1-2 чоловіки і коштує це 570 Rs. Сам форт візуально складається з 3-х різних фортів, що збудовані на сусідніх пагорбах та сполучаються між собою. По всім хребтам гір, що йдуть навколо, наскільки тільки бачить око, збудована захисна стіна, тому навіть виникають певні асоціації з Великою Китайською стіною. Знизу пагорбів, на яких розташований форт, щось на зразок парку, але майже без дерев. Стіни форту знизу як і має бути схожі на захисні мури, а зверху нагадують стіни палацу, навіть на Орчху трохи схоже. І в цілому форт Амбер являє собою щось середнє між фортецею та палацом. Палац на воді Джал Махал (Jal Mahal). Він розташований посередині ставу Мансагар (Mansagar) і сьогодні в ньому готель, тому ми обмежились лише його фото з берегу на зворотній дорозі з форту Амбер в Джайпур.

Делі. Червоний форт (Red Fort), 250 Rs. Зовні він величний та величезний, а всередині таке враження, що забудовується якимось житловими будинками поряд з старими історичними будівлями. Всередині особливого враження не справив. Біля входу є камера схову, де можна залишити свої речі хоч на цілий день. Ніяких замків на речах не вимагають, грошей пропонують дати скільки забажаєш. Будівлі уряду та парламенту розташовані неподалік від Брами Індії і зовні у досить вільному доступі, принаймні можна прогулятись навколо них і фотографувати. Цікаво виглядає будівля уряду, вона складається з двох абсолютно симетричних половин: північної та південної. На одній з них всі написи зроблено англійською, на іншій на хінді. Ввечері вони не підсвічуються.

Перед складанням маршруту обов’язково перевірте які дні будуть вихідними для тих пам’яток, які ви хочете побачити і їх час роботи, щоб не цілувати замок. Хоча в Індії є багато пам’яток, що працюють від світанку до заходу. З практики можу сказати, що надзвичайно зручно приходити оглядати якесь визначне місце зранку щойно воно відчиняється. Туристів майже немає, можна все оглянути значно швидше, ну і звісно, що ніхто не буде заважати вам фотографувати. Тим, кому важливо зробити гарні фото на згадку, рекомендую звертати увагу на положення пам’яток відносно сторін світу, щоб було зрозуміло в який час доби можна буде зробити найбільш якісні фото. Також маю сказати, що далеко не всі пам’ятки підсвічені в темну пору доби, тому штатив в Індії це майже безкорисна річ. Принаймні у мене була можливість ним скористатись лише одного разу в Мумбаї, а тягати його на собі довелось 2 тижні. :)

Обов’язкова програма:

В кожній країні є місця, не відвідати які, буде злочином перед собою. В Індії до таких місць я б відніс:

1. Тадж Махал. Про Тадж Махал я чув тільки найкраще і відповідно очікував від нього чогось особливого та неповторного. Незважаючи на такі завищені очікування, Тадж Махал повністю виправдав мої сподівання. Він абсолютно справедливо посів своє місце серед 7-ми новітніх див світу.
2. Кхаджурахо. Найбільш нетрадиційні та оригінальні індуїстські храми, які не були зруйновані мусульманами лише завдяки тому, що їх захищали непрохідні джунглі. Ці храми були відкриті лише під час колонізації Індії англійцями. Особисто мені вистачило одного погляду вночі через огорожу для того, щоб зрозуміти що це щось особливе. Індуси мають пишатися цим дивом.
3. Печери Еллори. Мені доводилось бачити просто мегавідпадні печерні міста та монастирі в Туреччині: Чавушин, Зелве, Селіме, Хасанкейф... Вони були розташовані в чарівній місцевості, вражали своїми розмірами, розвитком певної інфраструктури та безумовно просто фантастичними краєвидами. Еллора здавалося б всього на всього група релігійних печер, але ЯКИХ печер. Масштабність скульптур, складність композицій, різноманітна іконографія… Вони не вражають, від них просто зносить дах. :)
4. Гоа. Це найменший штат в Індії, але разом із тим можливо найвідоміший за її межами. Там створені відмінні умови для відпочинку душею і тілом. Попри величезну популярність Гоа і досі залишається місцем, де можна вдихати свободу на повні груди. А що може бути кращим за свободу? :)

Можна 1000 разів почути про ці місця, можна їх 100 разів побачити на фото, але все це не замінить бодай одного разу, коли ви зможете в них побувати і відчути їх атмосферу. Якщо людина перед смертю дійсно бачить найкращі моменти свого життя, то в цьому фільмі знайдуться кадри і для цих місць.

Шопінг та сувеніри

В Індії чудові автентичні сувеніри, які будуть справді оригінальним та приємним подарунком. Звичайно, що як і все інше в Індії вони досить своєрідні, тому часто вибір зробити нелегко. Найбільша складність вибору полягає в тому, що важко обрати річ, яка буде гарною за нашими європейськими смаками. Переважна більшість речей в Індії виглядають грубо, мають примітивний дизайн та просто жахливе поєднання кольорів.
Речі, які я в Індії придбав в якості сувенірів:

• Каменевий слон, що складається з 3-х каменевих слонів один в середині порожнини тулуба іншого, зовнішній з надзвичайно гарним різьбленим малюнком (Делі) – 11$
• Маленькі різні каменеві черепашка та сова (Фатехпур Сікрі) – 150 Rs
• Чай (Джайпур) в дерев’яних коробочках з різьбою (4 шт. по 180 Rs) та в компактних мішечках (2 шт. по 130Rs). Остаточна ціна отримана в наслідок довгих торгів та загальної закупки на трьох. В мішечках якість чаю вища.
• Жіночі хустки, 4 шт (Джайпур)
• з м’якого шовку, торгаші люблять демонструвати як легко він пролазить крізь кільце – 8$
• з бавовни, кольоровий – 100 Rs
• 2 з шовку, приємні на дотик, але не більше того – 300 Rs за 2 шт.
• Сувенірні футболки з наклейками на грудях (о. Елефанта, Мумбаї) – 2 шт. 250 Rs
• Аромопалички – діапазон цін дуже широкий, як і вибір
• Сандалі зі шкіри верблюда (Джайпур) – 3.5$
• Манго (Делі) – 900 гр. (4 шт.) – 120 Rs
• Настільна модель Тадж Махалу (Делі) – 100 Rs
• Магніти на холодильник – в Махобі 50-60 Rs, в Делі 100 Rs
• Карти з еротичними скульптурами Кхаджурахо – 50 Rs

Серед багатьох інших сувенірів я придбав надзвичайно симпатичного слоника з каміння з просто фантастичним різьбленням. Всередині тулубу у нього була порожнина, в якій знаходився менший за розміром слоник, а в середині нього ще один вже з простішим різьбленням. Слон був не найбільшим за розміром серед тих, що продавалися, але виглядав оригінально і сподобався мені з першого погляду. Дуже довго обирав слона з найгарнішим різьбленням, але нажаль я його побив в дорозі і не зміг довезти до дому. :( Тепер хоч ще раз їдь до Індії. :) Це була справді чудова річ, яка могла стати окрасою будь-якого інтер’єру. :(

В Індії можна недорого придбати дорогоцінне каміння, срібло та золото. Є звісно приклад Туреччини, в якій немає власного золота у вигляді корисних копалин, але чомусь наші матрацники вважають, що в Туреччині якісне дешеве золото. Цікаво, звідки воно там таке може взятись? :) Але тим не менш в Індії є багато чого і з впевненістю сказати яка там проба дорогоцінного металу або якість каміння може лише фахівець. Наприклад, при купівлі дорогоцінного каміння продавець навіть може його для вас розігріти, щоб показати що це не пластмаса, але скажімо яка температура плавлення скла ви навряд чи сходу скажете. Я в цьому нічого не розумію, тому про якість нічого казати не буду. Як і все, що роблять індійці на вигляд воно здебільшого виглядає досить грубувато і знайти достойну річ не просто, але тим не менш можливо і таким чином можна придбати собі або близьким непоганий подарунок. Продається чимало видів дорогоцінного каміння, але оправи для нього просто жахливі, тому краще його купувати там, а оправи для нього робити у нас. По цінам можу сказати, що в Махобі ціни були суттєво нижчі за ціни в Делі.

Звичайно, що при купівлі будь-чого потрібно добряче поторгуватись, щоб отримати більш-менш адекватну ціну. У кожного з нас вже був досвід подібних процесів в інших країнах, але в Індії ці процеси протікали трохи інакше. В мене склалося таке враження, що у індійців таке поняття, як собівартість відсутнє взагалі. В тому ж Єгипті при торзі завжди доходиш до межі, нижче якої ціна не падає ні за яких обставин. Ти розумієш, що це адекватна ціна, при якій на тобі не наварюють занадто багато і за неї вже дійсно можна купувати. В Індії ціна могла падати в 5-7 разів, а після цього через 10 кроків тобі могли запропонувати ціну, яка була ще в 3-5 разів нижче за ту начебто непогану після конкретної торгівлі. Або скажімо, ти купуєш пару взуття. Торгуєшся звісно до останнього, отримуєш начебто непогану ціну, платиш, а після цього тобі одразу пропонується придбати ще одну схожу пару взуття за втричі нижчою ціною. Хоча також бували випадки, коли ціна не падала нижче 90% від початкової і це також не додавало розуміння адекватності цін.

В умовах, коли по суті відсутня мінімальна ціна, нижче якої продавець не може опуститись, відкриваються майже безмежні можливості для торгу. Але як зрозуміти, до якої межі потрібно дотиснути свого опонента? Якою має бути та ціна, яку можна назвати гарною? Навіть падіння вартості в 3-5 разів не гарантує, що ця ціна адекватна. Звісно є певна ціна, яку ви згідні заплатити за якусь річ, але як правило в іншій країні ми не орієнтуємось в місцевих цінах, а переплачувати ніколи не хочеться. В бідних країнах зазвичай мова йде про суми, які для нас на Батьківщині важать не так багато, але коли купуєш якусь річ, а потім за кутком тобі її пропонують втричі дешевше, то залишається якийсь неприємний осад. В Індії процес купівлі будь-якої речі проходить приблизно за наступним сценарієм. Ви підходите до вітрини, запитуєте ціну на річ, яка вас зацікавила. Вам називається відверто низька ціна, щоб вас зацікавити і ви зайшли всередину. Там вам демонструється значно ширший асортимент і речі, які вам сподобаються будуть коштувати значно дорожче, ніж та з вітрини ціну на яку ви запитали. Після цього всі починають торгуватись і певним чином збивають ціну, але вона вже ні при яких розкладах не падає до рівня тієї речі, в яку ви тикнули пальцем спочатку. Не хочу казати банальності на зразок того, що при торзі завжди потрібно називати ціну нижчу за ту, яку хочеш отримати, але з власного досвіду можу запропонувати декілька тактик для отримання найкращих цін в Індії, які були випробувані мною на практиці. Підходиш до торгівця, запитуєш ціну на річ, яка сподобалась, під будь-якими приводами відмовляєшся дивитись щось інше, наприклад, розказуєш, що тобі потрібно кудись іти і на тебе там чекають друзі. В такій ситуації торгівець не захоче втрачати можливість хоча б якогось заробітку і кожного разу, як ви будете відмовлятись подивитись на іншу модель або інший колір ціна на річ, яка вам сподобалась буде падати. В кінці кінців вона впаде настільки суттєво, що ви навряд чи зможете відмовитись від купівлі цієї речі. Ну звісно, що вам при цьому потрібно проявити певну витримку. Іншим варіантом поведінки для отримання непоганої ціни може бути зацікавленість начебто в 2-х речах одночасно. Ви запитуєте ціну на 2 речі, одна з яких вас цікавить насправді, а інша ні. Потім починаєте набридливо торгуватись за кращу ціну за річ, яка вас не цікавить. Торгівець ніяким чином не омине увагою те, що ви лише раз поцікавились ціною ще й на іншу річ і буде паралельно спускати вам ціну на неї також. При чому ціна на річ, якою ви начебто цікавитесь менше буде падати значно стрімкіше. Торговець буде намагатися вам продемонструвати, що річ, яку ви хочете купити уявно краще за річ, яку ви хочете купити насправді. Для нього вони мають однакову або майже однакову ціну, його завдання отримати найбільший прибуток. Він же ж не знає, що насправді все навпаки. :) Впевнений, що ви й самі виробите свою власну тактику торгівлі з індійцями, але для отримання найкращих цін намагайтесь орієнтуватись на нульову собівартість продукції.

Висновки

Індія – країна з надзвичайно низьким рівнем технологій та виробництва. Все, що ви там бачите, абсолютно натуральне. Дивно, ми в Європі за це платимо шалені гроші, а там іншого немає і коштує воно просто копійки. Наприклад, шльопки з шкіри верблюда, коштують усього 3.5$. Інша справа, що 90% цих натуральних виробів виглядають доволі грубо, мають примітивний дизайн та просто жахливе поєднання кольорів, але з 10%, що залишаються ви можете придбати чудові речі для себе та на подарунки родичам і друзям. Звичайно в Індії є великі корпорації та потужні виробники. Наприклад, місцевий автовиробник Тата. Вони виготовляють безліч легкових авто з будь-яким типом кузову, вантажні автомобілі, автобуси та мабуть ще багато чого. Зараз вони конкурують з китайським Чері за те, щоб викупити Вольво. :) На вулицях Індії переважна більшість авто саме виробництва Тата і з усього видно, що дійсно виробник надпотужний, але це виняток з індійської дійсності, який лише підтверджує правило. Все, що ви бачите на власні очі в Індії це маленький приватний бізнес, щось із серії батько руба, а я відвожу. В житті це функціонує приблизно так: один брат заготовляє шкіру верблюда, другий шиє з неї взуття, а третій продає його на базарі. Звісно, що про собівартість при такому колективному натуральному виробництві говорити не доводиться. Все, що зрубаєш, все твоє. :)

За своїм потенціалом Індія – це другий Китай. Країна перенаселена і держава не може забезпечити своїм мешканцям гідний рівень життя. Цікаво, що на мові хінді є навіть спеціальні слова, що означають надзвичайно великі скупчення народу. Більшість мешканців живе за межею бідності. Якісь окремі приклади успішності індійців в певних сферах, як то ІТ-індустрія, є лише винятками, що підкреслюють правило. Як тільки все виробництво світу переміститься в Китай і китайці начнуть підвищувати ціни, то Індія з легкістю зможе демпінгувати Китай. :) Щоправда товари, які зараз виробляються в Індії є надто своєрідними і невідомо скільки часу знадобиться європейцям та американцям, щоб налагодити в Індії виробництво тих товарів, які будуть споживатися ще десь поза межами Індії.

Індія – це країна, в якій не існує майже ніяких обмежень. Тут без перебільшення кожен може робити те, що йому заманеться і найцікавіше, що усіх інших це абсолютно ніяк не буде хвилювати. Якщо ти їдеш у потязі, хочеш відчинити двері у тамбурі, щоб дивитись як дорога поринає в далечінь, жодних проблем, ти можеш саме так і вчинити. При цьому тобі абсолютно ніхто навіть слова не скаже. Але така індійська свобода має і зворотній бік. Так, наприклад, людина, яка на платформі на залізничному вокзалі допиває воду з скляної пляшки, абсолютно спокійно жбурляє її з цієї платформи на шпали. Та ще й так, що пляшка спочатку приземлюється на платформу, лише дивом не розбивається одразу, а після відскоку все ж таки падає на шпали і вже там розбивається вщент. При цьому також ні у кого не виникає думки хоча б зробити цій людині зауваження. В мене склалося тверде переконання, що якби я на залізничному вокзалі підійшов до краю платформи і відлив би на шпали, то на мене звернули б увагу лише через те, що в Індії білі люди завжди користуються підвищеною увагою, а аж ніяк не через те, що я відлив на шпали прямо на вокзалі.

Головною метою мандрівки до Індії було знайомство з місцевою культурою, яка налічує вже не одну тисячу років. Сказати, що вона колоритна та незвична, це все рівно що нічого не сказати. Це без перебільшення унікальна культура, чогось схожого ви не зможете побачити більше ніде в світі. Але що таке культура? В Індії над цим питанням замислюєшся більше ніж будь де. Культура це сміття під ногами та надзвичайний бруд навколо чи чудові храми? Це їсти руками рис з газети, що лежить на асфальті посеред міста, чи абсолютно толерантне ставлення до всього навколо? Чи може це, коли в священну річку скидається обгорілий труп твого родича, який пливе за течією, а на нього сідають стерв’ятники та відривають шматки того, що не догоріло, а ти та інші люди приходите омиватися в цій самій священній річці нижче за течією? За визначенням Вікіпедії культура – це сукупність абсолютних цінностей, що створені людиною, які складають його духовно-побутове буття. Маю визнати, що індійська культура надзвичайно різноманітна та багатогранна, але з впевненістю можу сказати, що я так жити не хотів би. Індійська культура простирається на абсолютно всі без виключення сфери життя індійців і надто глибоко проникає в їх життя. Таке враження, що культура та традиції в Індії настільки домінують над усім, що навіть заважають нормальному природному розвитку індійців.

Після повернення з Індії я був абсолютно виснажений і морально, і фізично. Це країна, в якій надзвичайно важко виживати в побутовому сенсі. Проблеми з харчами, з транспортом і в нашому випадку зі сном. В будь-якій мандрівці до будь-якої країни виникають якісь форс мажорні обставини, для вирішення наслідків яких потрібно докладати серйозних зусиль, але в Індії, принаймні у нас, вони виникали майже кожного дня, а бувало таке, що і не по одному разу на день. В деякому сенсі наша подорож нагадувала військову операцію, яку потрібно було завершити за будь-яку ціну. Попри це маю сказати, що були інші речі, які не просто компенсували всі складнощі цієї мандрівки, а й виводили загальну картину в твердий позитив. Найбільшим позитивом в Індії виявились ті пам’ятки, оглядини яких були заплановані. Серед них багато просто феноменальних речей і до того ж вони всі різні. Виходило так, що майже кожного дня ми бували в якомусь фантастичному місці та торкались до чогось незвіданого. Мушу сказати, що окрім Тадж Махалу, Кхаджурахо, Еллори та Гоа, які я б сміло оцінив на 5+ за п’ятибальною системою, були й інші місця, які теж не залишать вас байдужими. Орчха, колоніальний англійський центр Бомбею, Джайпур залиши у мене найкращі враження і як мінімум на 4+ тягне кожне з них. Просто на фоні попередніх вони не настільки запаморочливі та бездоганні. По суті єдине місто, яке визвало досить негативні емоції як у мене, так і в хлопців, це Делі. У мене таке, щоб місто викликало негативні емоції, трапляється лише 2-ий раз в житті. Так трапилось, що в Делі було найбільше негативу і найменше позитиву. При чому обидва рази нашого перебування там. Навіть зараз, коли вже пройшло чимало часу, все рівно залишається певний осад. В цілому вийшло так, що ті речі, від яких я очікував якихось складнощів, виявились набагато гіршими, ніж я очікував, а ті речі, від яких я очікував чогось позитивного, виявились набагато кращими. Таким чином всі враження поглибились і до того ж на контрастах все сприймалося ще яскравіше. Від цієї мандрівки у мене залишилось стільки вражень, що ніяким чином не можу ними поділитися в рамках одного звіту, тому цей звіт я вирішив присвятити різноманітній корисній інформації про Індію, а про речі, які мене в Індії вразили найбільше, написати окремий нарис.



Обновлен 15 окт 2012. Создан 18 сен 2009



  Комментарии       
Всего 3, последний 2 года назад
Аня 04 авг 2014 ответить
класна стаття! Дуже дякую. Незабаром їду у відтустку в Індію...
nicks 04 авг 2014 ответить
Цікавої подорожі!
interior-Design-Kiev 17 сен 2014 ответить
Классная статья!
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником