Свято вина в Молдові та Придністров’ї.




В середині жовтня в Молдові ціла низка свят – національний день вина, день Кишинева, день Бендер, день Тирасполя та мабуть ще деяких інших міст і все це в одні й ті ж самі вихідні. Привід поїхати до сусідньої країни більш ніж серйозний, тим більше, що раніше я ніколи там не був.

Маршрут:

10.10.2008 – виїзд на автобусі о 22-30 до Кишинева.
11.10.2008 – Молдова, Кишинів.
12.10.2008 – ПМР, Бендери, Тирасполь, виїзд о 19-00 на автобусі до Києва.

Візи.

Громадянам України для в’їзду в Молдову потрібен закордонний паспорт, але віза непотрібна. Цікаво, що між Придністров’ям і Молдовою кордону нема, молдовани не визнають Придністровську республіку як окрему державу і не вважають за потрібне виставляти там кордон. Тому, наприклад, якщо ви будете заїжджати до Молдови через вінницьку область, а виїжджатимете через ПМР, то у вас в закордонному паспорті буде лише печатка про в’їзд до Молдови і не буде печатки про виїзд так наче ви там залишились. :)

Для того, щоб громадянину України потрапити до Придністров’я (ПМР) навіть на один день навіть транзитом потрібно на кордоні заповнювати міграційну картку, щоправда в такому разі не потрібно за це платити. Якщо термін перебування в ПМР більшій за один день, то потрібно заплатити якусь символічну суму на кшталт 4 грн. За 2 дні я тричі заповнював міграційну картку в ПМР. Якби у них була електронна система і вони могли це відстежити, вони б відверто заміркувалися.

Транспорт.

Нажаль потяги до Кишинева їздять за зовсім незручним графіком, тому довелось їхати на автобусі в ніч, о 22-30 виїзд з Києва і о 7 ранку прибуття в Кишинів (квиток коштує 126,5 грн). Автобуси їздять двома шляхами: через одеську область і Придністров’я та через вінницьку область в об’їзд Придністров’я. Обирати потрібно той, який краще підходить до вашого маршруту, вони однаково жахливі. :) Щоправда на рейсах до Кишинева є молдовські й українські автобуси і за відгуками місцевого населення українські кращі за молдовські, але коли саме їздять українські автобуси, а коли молдовські невідомо. Мені не довелося проїхатись на українських автобусах по цьому рейсу, тому порівняти не можу. Однак з впевненістю можу сказати, що дороги в Молдові набагато гірші за наші рідні українські. Коли я їхав в автобусі по території Молдови, то в мене було таке враження, що у нашого автобуса квадратні колеса, а їдемо ми по шпалах. :) Коли підстрибуєш на півметра від сидіння, то вже ні про який сон говорити не доводиться. Автобус з Києва прибуває на північний вокзал Кишинева (Gara de Nord). Одразу по прибутті в Кишинів потрібно купити квитки на зворотну дорогу до Києва. Для цього спочатку звісно ж потрібно поміняти молдовські леї. Одразу хочу сказати, що курс на північному вокзалі поганий і міняти потрібно лише гроші на квиток до Києва та маршрутку до міста. Це потрібно робити якомога швидше тому, що до Кишинева одночасно приїздить декілька автобусів і всі одразу починають купувати зворотні квитки, тому вам може не вистачити квитка саме на той рейс, який ви хочете. Якщо ви бажаєте в неділю відвідати ПМР, то вам потрібно брати квиток на останній автобус до Києва о 21-30 (прибуття до Києва о 8 ранку), тому що в інакшому випадку часу може не вистачити. Коли ми підійшли до каси і почали брати квитки виявилось, що ще є місця на цей автобус, але поки касир ввів наші прізвища для страховок їх вже не було і довелося брати квитки на 19-00 (прибуття до Києва о 6 ранку). Автобуси скоріш за все будуть запізнюватись, тому до часу аж занадто вже не прив’язуйтесь.

Маршрутки по місту в Кишиневі коштують 3 леї, ходять регулярно і їх транспортна мережа розвинута непогано. Автобуси та тролейбуси можуть коштувати від 1-го до 3-х леїв. Кишинів має досить правильну забудову. В Кишиневі половина вулиць паралельна між собою, а інша половина їй перпендикулярна. Таким чином дуже легко орієнтуватись. Потрібно лише відмітити, що по половині скажімо умовно паралельних вулиць ходять автобуси і тролейбуси, а по іншій половині перпендикулярних ходять маршрутки.

В Бендери та Тирасполь з Кишинева ходять маршрутки з центрального автовокзалу. Квиток з Кишинева до Бендер коштує 28 леїв, їхати близько півтори години. Перед виїздом до Бендер я про всяк випадок здав свій рюкзак до камери схову, тому що в мене вже там були певні запаси вина, а як не як але доведеться перетинати який не який, але кордон. Бендери це місто-супутник Тирасполя, тому в Тирасполь ходить звичайна міська маршрутка за 3 леї. Платити можна в будь-якій валюті: леї, гривні, карбованці. А от зворотна дорога з Тирасполя до Кишинева значно складніша. Справа в тому, що дуже багато людей їде в цьому напрямку в неділю ввечері і квитки потрібно купувати заздалегідь. Водій маршрутки Тирасполь-Кишинів відмовлявся будь-яким чином взяти пасажира без квитка, ні стоячи, ні сидячи в проході, ніяк. Я вже використав всі методи впливу на водія маршрутки і розумів, що щось йому дійсно заважає нас взяти і заробити грошей. А між іншим це означало, що ми не встигаємо на автобус до Києва і ще мінімум на день залишаємося в Молдові або ПМР. Сказати що нам цього не хотілося, це нічого не сказати. Я вже уявляв, як мені доведеться в понеділок вийти на роботу в нашій кишинівській філії і що з цього приводу будуть розповідати у мене в центральному офісі. :) Але все ж таки нам пощастило і ми змогли сісти на маршрутку Одеса-Кишинів і впритул, але встигнути на наш автобус до Києва. Рекомендую одразу по приїзду до Тирасполя вирушати на залізничний вокзал і купувати квитки на зворотну дорогу до Кишинева. Це не гарантує наявність квитків на зворотну дорогу до Кишинева, але все ж таки навряд чи всі квитки викуповуються аж занадто заздалегідь і за декілька годин до відправлення маршрутки невелика кількість квитків все ще може бути в продажу.

Гроші.

В Молдові українська гривня абсолютно конвертована на рівні з американським доларом або евро. Її можна міняти за абсолютно нормальним незниженим курсом в будь-якому обміннику, які є майже на кожному кутку. Єдине, що на північному автовокзалі в Кишиневі курс на всі валюти був дуже поганим, тому там потрібно міняти лише необхідний мінімум.

1 UAH = 1,8 MDL
1 USD = 10,32 MDL
1 EUR = 13,18582 MDL

В Придністров’ї українська гривня більш ніж вільно конвертована, нею можна розраховуватись в 90% випадків. В ПМР наша гривня мабуть більш вільно конвертовна, ніж долар США або євро. Принаймні в ресторані гривнями розрахуватись можна, а от доларами чи євро не впевнений, що можна. Молдовські леї там відмовилися брати навідріз. Лише одного разу в магазині у мене не захотіли взяти гривні і довелося міняти в обміннику придністровські карбованці. Доречі цікава валюта, на ній є написи 3-ма мовами: українською, російською та… увага… румунською кирилицею! :) З обмінниками також жодних проблем немає.

1 UAH = 1,4 придністровських карбованця
1 USD = 8,48 придністровських карбованця
1 EUR = 11,4 придністровських карбованця
1 MDL = 0.77 придністровських карбованця

Проживання.

Одразу хочу попередити тих, хто схоче відвідати Кишинів на день міста та день вина – перед тим, як вирушити на свято вина обов’язково треба зняти житло і поселитися. Як показала практика це справжня проблема. У нас при наявності певного досвіду в цьому питанні і бажання вирішити його якомога швидше на це пішло півдня. Людей на це свято приїздить чимало, а готелів не так багато. Забронювати готель наперед з-за кордону практично неможливо, молдовани є молдовани і з усіх сил відмовляються брати ваші гроші. :) Умови проживання в готелях абсолютно совкові, а ціни в готелях відверто кусаються, тому рекомендую знімати квартиру. Найшвидше це можна зробити, якщо придбати в найближчому кіоску газету маклер та sim-картку мобільного оператора і продзвонити декілька об’яв. За певних розкладів можна напроситися в якусь установу і телефонувати з міського телефону і не купувати sim-картку. Таким нехитрим чином нам вдалося за півгодини знайти квартиру, яка повністю відповідала нашим вимогам. Хоча до цього ми витратили півдня на те, щоб обійти готелі в центрі і знайти пристойне житло. Після 5-7 телефонних дзвінків ми зняли трикімнатну квартиру в центрі міста з євроремонтом за 95$.


Кишинів (Сhisinau).

Перші згадування про Кишинів датуються 1436 р., але протягом декількох наступних століть він зазнавав постійних спустошливих набігів монголо-татар та турок і став містом лише у 1818 р. Одночасно з цим 1818 року Кишинів стає центром Бессарабії і з цього моменту починається його розвиток, найбільший розквіт якого прийшовся на радянську добу, протягом якої Кишинів був столицею радянської Молдавії. Архітектура міста типово радянська і дивами архітектури в Кишиневі навіть не пахне. З архітектурних визначних пам’яток Кишинева я б виділив хіба що розташовані в центрі поблизу площі Великого Національного Зібрання Кафедральний собор та пам’ятник молдовському господарю Штефану чел Маре.

Але метою поїздки до Кишинева був не огляд місцевих визначних місць, які навряд чи можуть когось вразити, а відвідування Національного Свята Вина. На це свято центральна площа Кишинева перетворюється на винний ярмарок. Всі більш менш на щось здатні молдовські винзаводи виставляють на площі Великого Національного Зібрання свої стенди та презентують свою продукцію: вина, шампанські вина, коньяки. Ви зможете знайти алкогольні напої на будь-який колір та смак і здебільшого ціни дуже лояльні. Вино в прямому сенсі ллється рікою і якість на пристойному рівні. Якщо цей виноградний напій вам до смаку, то Кишинів обов’язково вам сподобається. :) Що, що, а вино молдовани робити вміють. Якщо якийсь напій вам приглянеться і сподобається, то його одразу ж на місці можна і придбати. На Свято Вина виробники презентують не лише свій звичайний асортимент, а обов’язково готують якісь новинки, розливають марочні вина з витримкою, тому можна навіть придбати певні ексклюзивні речі.

Певно багато хто з вас пам’ятає як декілька років тому Росія заборонила ввіз грузинських та молдовських вин. Експорт вина в Молдові одна з найбільш прибуткових статей бюджету і для них це дійсно було певною проблемою. Так от молдовани вирішили цю проблему досить цікавим чином. Вони вже в Молдові наклеюють на своє вино етикетки від французьких, італійських або чилійських вин і продають його до Польщі, а поляки вже в свою чергу перепродують це вино до Росії. Таким чином росіяни купують теж саме молдовське вино, але в 3-5 разів дорожче. :) Одним словом не рий яму іншому…

Бендери (Bendery).

Бендери зустріли нас на вокзалі плакатом з написом: “Бендери – форпост Придністров’я” і одразу дали зрозуміти що до чого. Щоправда ми і їхали до ПМР в першу чергу за можливістю побачити вже давно забутий совок і щось подібне також. Повинен сказати, що все ж таки совок вже не в первинному вигляді, а трохи модернізований. Так поряд з барахолками в парках в центрі міста в будинках можна побачити і сучасні метало пластикові вікна з склопакетами. В той же час на будинку місцевої ради і досі видніються сліди від куль на фасаді. Можливо їх навмисно залишають, щоб вони нагадували про події, які тут відбулися після розвалу СРСР.

Була чудова тепла осіння погода, ми прогулювались містом і отримували насолоду від спокою і тиші, які панували в місті. З усього було видно, що на відміну від Кишинева тут свято відмічають не на площі всім містом, а у себе по домівках, хоча дата була надзвичайно кругла – 600 років місту. Всього 20 років тому Бендери були важливим промисловим центром Молдавії, портом на річці Дністер та залізничним вузлом, який зв’язував Молдавію з Україною, а зараз мало що нагадує про ці характеристики Бендер. Хоча можливо саме через це мені і сподобалась наша прогулянка набережною Бендер. Чи то від останніх теплих сонячних днів цього року, чи то від випитого вчора молдовського вина, але настрій був чудовий і бажання скупатися в Дністрі у мене відбила лише надзвичайно мутна вода.

Основна визначна пам’ятка Бендер – фортеця Тігіна або Тягиня. Саме так раніше і називалися самі Бендери. Фортеця займає досить велику площу і оточена земляним валом та ровом. Поруч з нею розташована військова частина і щоб потрапити до фортеці необхідно спуститися у рів праворуч та йти вздовж берегу Дністра. Не можу сказати, що фортеця мене вразила, але подивитись на неї варто. Фортеця знаходиться в не зовсім доброму стані, але й в не зовсім поганому. Принаймні видно, що її реставрують і це дає надію на те, що її можна буде побачити в бездоганному вигляді. Але схоже на те, що фінанси на це виділяються невеликі і темпи відновлювальних робіт залишають бажати кращого.

Тирасполь (Tiraspol).

Сучасний Тирасполь – столиця невизнаної Придністровської Молдавської Республіки. Після прогулянки по Бендерам на відвідування Тирасполя в нас залишалось не так багато часу, але в принципі дивитись там особливо і нічого. В центрі міста розташовані: меморіал воїнам, що загинули в другій світовій, церква та пам’ятник Суворову на коні, який і заснував Тирасполь. Але все це лише ширма, визначають сучасний Тирасполь справжні шедеври. Так, наприклад, там можна побачити портрети Путіна поруч з Че Геварою і закликами до якогось прориву. :) Або банер з фотографіями президентів всіх невизнаних республік пострадянського простору з словами підтримки один одного. Або те ж саме з прапорами і закликами до єдності… Просто ідеш по центральній вулиці, нікуди не звертаєш і там перл на перлі. Коли дивишся на такі речі навіть не можеш усвідомити чи це насправді, чи це просто чийсь жарт. Невже люди, які там живуть можуть серйозно сприймати подібні речі? Спочатку звичайно смішно, але потім починаєш розуміти, що сміятися тут ні з чого.

Важко передати словами атмосферу від перебування в Тирасполі. Це саме той випадок, коли потрібно приїхати і все побачити на власні очі і відчути на собі. Це наче радянська пародія на сучасне життя. Коли йдеш по вулиці Леніна, над якою висять червоні радянські прапори, то таке відчуття, що потрапив в машину часу і опинився в минулому. Але ось ти підходиш до цілком сучасної будівлі з скла та металу і наче потрапляєш в телепорт і переносишся в сучасний час. Але що це? Це автомати з газованою водою, смак знайомий з дитинства. :) Їх десятки і вони стоять просто посеред вулиці. І ти вже потрапляєш до іншого порталу і телепортуєшся назад. І так знову і знову, ти постійно мандруєш у часі і не можеш збагнути котрий тут рік.

Щоб не забивати собі голову різними думками, ми вирішили знайти ресторан і поїсти. Ресторан знайшли досить швидко і вдало. Приємний інтер’єр, непогане обслуговування і дуже смачна їжа. Хоча тут я можу трошки перебільшувати, оскільки з самого ранку ми нічого не їли. :) Називається ресторан – 7 п’ятниць. В Тирасполі він можливо і найдорожчий, але за київськими мірками ціни надзвичайно привабливі. Всім хто опиниться в Тирасполі сміливо його рекомендую, насамперед через смачну їжу. Коли ми зайшли до ресторану, то не мали придністровських рублів, але нас запевнили, що можна розрахуватися електронною карткою. Це відверто здивувало, все ж таки невизнана республіка, а мова йде про загальноприйняті міжнародні платіжні системи. Але коли ми спробували розрахуватися карткою Visa, то виявилось, що в ПМР Visa не діє, а у них є якийсь свій формат електронної платіжної картки. :) Оскільки розрахуватися карткою не вийшло, то нам дозволили розрахуватись гривнями і не довелося шукати обмінник. При чому ми розрахувались за курсом кращим, ніж в обміннику.

Висновки, враження і відчуття.

Не можу сказати, що Молдова мене сильно чимось вразила. На сьогодні вона являє собою щось середнє між Румунією і радянською Молдавією. Хоча це насамперед говорить про те, що вона розвивається. Звісно в сторону Румунії. Саме з Румунією та Італією в Молдови найбільш тісні зв’язки. Хоча за відгуками людей, які знають ситуацію в Молдові зсередини, молдовани не відзначаються патріотизмом, не дуже поважають свою батьківщину і за першої ліпшої нагоди вирушають на проживання до України або Росії.

З ПМР ситуація зовсім інша. Тут вражень більш ніж досить. Навіть на фоні Молдови розумієш, що тут час іде зовсім повільно. Совок тут і досі цвіте і пахне. Але якщо поглянути на ситуацію в ПМР з іншого боку, то не так все й погано. В ПМР є працюючі підприємства, все досить доглянуте і дієздатне. Про зруйновані війною або часом будинки взагалі мова не йде. Люди ходять на роботу, заробляють гроші, йдуть в магазин і їх витрачають. Вони ні з ким не воюють, живуть нормальним життям. Як для невизнаної республіки це мабуть велике досягнення. Більш того, ПМР навіть має свої власні державні символи. Щоправда вони майже не відрізняються від радянських. :) Але ці символи не тільки є на папері, але й використовуються. У громадян ПМР є власні паспорти, за якими між іншим дозволяється в’їзд до Молдови. На авто номерні знаки з прапором ПМР. Щоправда він дуже схожий на білоруський. :) В ПМР є своя валюта – придністровський карбованець. Це вже дійсно нагадує незалежну державу.

Якщо порівняти з Абхазією, так це просто рай. Я був в Абхазії в 2006 році і враження залишились болючі. Коли в’їжджаєш в Сухум, то бачиш будівлі, по стінам яких не лише йдуть сліди від автоматних черг, а й в стінах яких світяться величезні діри від танкових снарядів. Майже в усіх будинках не то скла немає, там навіть віконних рам немає. А між іншим в цих будинках продовжують жити люди. В кімнатах, в яких вони живуть віконний отвір затягнений поліетиленом. В цих будинках напевно відсутні і вода, і опалення, лише де не де жевріє лампочка Ілліча. Ти бачиш це своїми очима, але твій розум відмовляється вірити, що там живуть люди. Ти приїздиш на центральний автовокзал в Сухумі, а там вікна забиті дошками. Атмосфера така, що здається зараз пролунає автоматна черга і поїдуть танки. Ти виходиш з автобуса і навіть слова вимовити не можеш. Як виявилось потім, є в Сухумі райони, які не зачепила війна і в який все нормально, але враження від побаченого на в’їзді в Сухум залишаться зі мною на все життя. На той момент після війни пройшло 13 років, а таке враження, що вона була лише вчора. Гарний край, чудові люди, але живуть жахливо. Найбільша різниця з ПМР полягає в тому, що Абхазія живе в ізоляції. Її громадяни досі мають радянські паспорти і навіть нікуди виїхати не можуть. В Абхазії нічого не працює, ніякі товари не завозяться в середину і не вивозяться на зовні. Жодна країна, навіть сама велика в сучасному світі не може жити в ізоляції від решти світу, а тим більше такий маленький клаптик суші як Абхазія. Ось тут як ніколи починаєш розуміти чому кажуть, що потрібно купувати не квартиру, а сусідів. Якби Україна і Молдова перекрили кордони з ПМР, то життя там було б таке саме жахливе, як і в Абхазії. І ціна питання в даному випадку не приєднання якогось шматка території, а життя людей, що на цій території проживають. І добре, що ПМР оточують країни з толерантними народами і адекватними керівниками, які не ставлять своє бажання погратися в царів вище за життя людей.

Всі фото з цієї поїздки можна переглянути тут.


Создан 26 окт 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником